Словацька мова – мова західної групи слов’янських мов. Це мова словаків, що живуть головним чином у Словаччині, де вона є офіційною мовою. Кількість носіїв словацької мови складає приблизно 4,2 млн. чоловік. Цю мову підтримують словацькі емігранти в США, Угорщині, колишній Югославії, Польщі, Румунії, Канаді.
Має 3 діалекти: західнословацький, середньословацький і східнословацький. За будовою найближча словацькій мові є чеська мова (чехи і словаки можуть без проблем зрозуміти один одного), в багатьох особливостях подібна до південнослов’янських мов.
Графіка словацької мови латинська, з великою кількістю діакритичних знаків. Словацький переклад має ряд особливостей.
Стародавні писемні пам’ятки датуються XV- XVІ ст. Стандартизація словацької мови почалася наприкінці XVІІІ століття. Основи сучасної літературної словацької мови були закладені в 40-х рр. XІ ст. на основі середньословацького діалекту. В 1951 р. на зборах словацьких інтелектуалів була прийнята реформована версія абетки, що і є основою сьогоднішньої літературної словацької мови.
Особливості словацької мови
Наголос у словацькій мові завжди падає на перший склад, виключення становлять короткі граматичні слова.
Наявність у словацькій мові подовжених голосних, r і l, які позначаються на письмі самостійними літерами з діакритичним знаком і вимовляються вдвічі довше від звичайних, відіграють смислову розрізнювальну роль.